Легіонела є майже скрізь у довкіллі, тому потрапить до більшості водних систем. Чи розмножиться вона до небезпечного рівня, залежить від умов усередині системи. Health and Safety Executive (HSE, британський орган з охорони праці) називає кілька умов, що підвищують ризик.
Умови ризику
Настанови HSE кажуть, що система може бути небезпечною, якщо:
- вода зберігається або циркулює, наприклад у баку чи в контурі гарячої води;
- температура води в усій системі або в її частині становить від 20 °C до 45 °C;
- є відкладення, які живлять бактерії, як-от іржа, мул, накип і органічні речовини;
- може утворюватися аерозоль, наприклад від душу, розбризкувального крана чи градирні;
- люди, які можуть зазнати впливу, більш схильні до інфекції.
Температура
Температура — найважливіший засіб контролю для більшості водних систем.
- Нижче 20 °C легіонела перебуває в спокої. Вона не розмножується, але й не гине.
- Між 20 °C і 45 °C вона може розмножуватися.
- Для стримування її розвитку використовують гарячу воду, що зберігається при 60 °C і вище.
Тому звичайне правило просте: гаряча вода має бути гарячою, холодна — холодною, і вода має рухатися.
Застій
Вода, що не рухається, нагрівається, втрачає дезінфікувальний засіб і дає бактеріям осідати. Застійна вода трапляється в:
- тупикових ділянках (dead legs): невикористовуваних трубах, які досі приєднані до системи;
- кранах і душах, якими рідко користуються;
- частинах будівлі, які порожні тижнями;
- завеликих баках, де вода стоїть днями.
Біоплівка та поживні речовини
Бактерії прилипають до внутрішньої поверхні труб і утворюють слизький шар, який називають біоплівкою. Легіонела ховається й живиться в ній. Накип, іржа, мул і рештки інших організмів збільшують запас їжі. Деякі матеріали, як-от певні види гуми й волокнисті прокладки, також можуть сприяти розмноженню.
Системи з вищим ризиком
Поширені приклади на робочих місцях:
- системи гарячої та холодної води в офісах, готелях, школах, будинках догляду й лікарнях;
- душі та розбризкувальні крани;
- спа-басейни, гарячі джакузі та гідромасажні ванни;
- мокрі градирні та випарні конденсатори;
- зволожувачі повітря, декоративні фонтани та деякі системи розпилення.
Мала, напружено працююча система з короткими трубами й частим використанням зазвичай менш ризикована, ніж велика стара система з довгими відгалуженнями, якими рідко користуються.
Головне
- Умови ризику — це вода, що зберігається, 20–45 °C, відкладення й аерозолі.
- Холод нижче 20 °C — спокій бактерій. Гаряча вода при 60 °C — цільова температура для збереженої води.
- Застійна вода, тупикові ділянки й біоплівка дають бактеріям розмножуватися.
- Ризик потребує і розмноження бактерій, і можливості для людей вдихнути туман.
Приклад
Уявіть офісну будівлю з душем для працівників, яким двоє людей користуються раз на місяць. Труба до душу довга, і між користуваннями вода стоїть у ній тижнями. Вона нагрівається до кімнатної температури, у опалюваній будівлі це 20 °C чи більше. Хлор, що надійшов із водогону, зникає. Усередині труби утворюється плівка бактерій. Коли хтось нарешті вмикає душ, перша вода несе багато бактерій у дрібних бризках. У цій історії немає нічого незвичайного. Тому закон вимагає, щоб кожна зобов'язана сторона думала про такі точки водорозбору.
Чому важливі розмір і вік
Великі будівлі мають довші труби, більше баків і більше відгалужень, ніж малі. У старих системах часто лишаються тупикові ділянки після попередніх переробок, труби без ізоляції та баки з іржавою арматурою. Кожна з цих речей ускладнює утримання всієї системи в безпечних межах. Оцінка ризиків їх шукає.