Запобігання ризикам потребує людей, методу й супроводу. Цей урок показує, як закон велить організувати безпеку та гігієну праці (БГП) на підприємстві й хто представляє працівників.
Служби безпеки та гігієни праці
Кожен роботодавець повинен організувати службу безпеки та гігієни праці (стаття 73). Служба планує запобігання, оцінює ризики, готує звіти, інформує й навчає працівників, аналізує причини нещасних випадків і зберігає записи. Документація має бути в розпорядженні контролюючих органів протягом п'яти років.
Є три форми (стаття 74):
- внутрішня служба, власна служба підприємства;
- спільна служба, одна на кілька підприємств;
- зовнішня служба, яку надає уповноважений суб'єкт.
Внутрішня служба — це правило. Вона обов'язкова в закладах, де працює щонайменше 400 працівників, або там, де є види діяльності з високим ризиком, яким піддаються щонайменше 30 працівників, якщо немає звільнення (стаття 78). Користування зовнішньою службою не звільняє роботодавця від відповідальності (стаття 74, частина 6).
Незалежно від форми, підприємство повинне мати внутрішню структуру для надзвичайних ситуацій, першої допомоги, евакуації та гасіння пожеж (стаття 75).
Нагляд за здоров'ям
Роботодавець повинен організувати медичні огляди, які проводить лікар з охорони праці (стаття 108). Вони бувають трьох видів:
- при прийнятті: перед початком роботи або, якщо це виправдано терміновістю, протягом наступних 15 днів;
- періодичні: щороку для неповнолітніх і для осіб старше 50 років, а для решти раз на два роки (лікар може змінити цю періодичність);
- позачергові: коли відбуваються істотні зміни в роботі, що можуть вплинути на здоров'я, і після повернення з відсутності понад 30 днів через хворобу чи нещасний випадок.
Огляди потрібні, щоб з'ясувати, чи придатний працівник до своїх обов'язків і як робота впливає на його здоров'я. Працівник повинен з'явитися. Витрати несе роботодавець.
Представники працівників з питань БГП
Працівники можуть обирати представників з питань безпеки та гігієни праці (стаття 21). Основні положення:
- їх обирають прямим і таємним голосуванням;
- списки подають профспілкові організації, що мають членів на підприємстві, або списки, підписані щонайменше 20 % працівників;
- строк повноважень — три роки;
- вони мають кредит у п'ять годин на місяць на виконання функцій;
- максимальна кількість, якщо колективний договір не встановлює інакше, — від одного представника (підприємства менш ніж із 61 працівником) до семи (понад 1500).
Представники проходять постійне навчання (стаття 22) і їх вислуховують під час консультацій за статтею 18. Якщо обраних представників немає, роботодавець запитує думку всіх працівників. Будь-який працівник може вносити пропозиції щодо зменшення ризику.
Оцінка ризиків
Це основа всього. Вона полягає в тому, щоб виявити небезпеки кожного робочого місця й кожного завдання, оцінити ризик і вирішити, які заходи вжити: усунути, зменшити біля джерела, захистити колективно і лише потім видати індивідуальне обладнання. Працівник долучається, вказуючи на небезпеки, які бачить, і на проблеми, яких заходи не розв'язують.
Що роботодавець має робити, крім цього курсу
Цей курс дає загальну основу. Навіть після нього роботодавець і далі зобов'язаний:
- проводити й оновлювати оцінку ризиків свого місця роботи;
- надавати конкретну інформацію та інструкції щодо робочого місця, обладнання та надзвичайних ситуацій;
- організувати служби БГП і нагляд за здоров'ям;
- навчати тих, хто відповідає за першу допомогу, пожежі та евакуацію;
- консультуватися з працівниками або їхніми представниками.