Шкоди може зазнати будь-хто. Деякі люди більш вразливі або їм складніше отримати допомогу. Розуміння причин допомагає помічати.
Діти
Діти вразливі, бо залежать від дорослих і можуть не мати слів чи сили, щоб заговорити. Деякі діти мають додатковий ризик, наприклад:
- діти з інвалідністю чи особливими освітніми потребами: вони можуть залежати від інших в особистому догляді, спілкуватися інакше, а інші можуть помилково пояснювати ознаки шкоди інвалідністю;
- діти, які перебувають під опікою держави або залишають її;
- діти, які живуть у родині з домашнім насильством, психічним захворюванням когось із батьків або зловживанням наркотиками й алкоголем (їх іноді називають «токсичною трійкою» факторів ризику);
- діти, які зникають з дому, із закладу опіки чи зі школи;
- юні опікуни (young carers), тобто діти, які доглядають за хворим членом родини;
- діти, які залишилися без житла, живуть у бідності або не мають постійного нагляду дорослих;
- діти, які зазнали цькування або яких цькують в інтернеті;
- діти з родин, які нещодавно приїхали до країни, бояться влади чи стикаються з мовним бар’єром;
- ЛГБТ+ діти, які можуть боятися відторгнення;
- діти, яким загрожують примусовий шлюб або каліцтво жіночих статевих органів (FGM). Це злочини. Працівники деяких професій мають юридичний обов’язок повідомляти поліцію про відомі випадки FGM у неповнолітніх до 18 років. Кожен має повідомити відповідальну особу із safeguarding.
Дорослі у вразливому становищі
Care Act зосереджується на дорослих, які мають потреби в догляді та підтримці. Це можуть бути:
- літні люди, зокрема люди з деменцією;
- люди з фізичною інвалідністю чи труднощами в навчанні;
- люди з психічними захворюваннями;
- люди з порушеннями органів чуття або труднощами зі спілкуванням;
- люди, які залежать від інших в особистому догляді чи у фінансах;
- люди, які ізольовані, самотні або не мають поруч родини;
- люди, які зловживають наркотиками чи алкоголем;
- люди в насильницьких стосунках або ті, що живуть із опікуном, який чинить насильство;
- люди, які залишилися без житла або не впевнені у своєму праві залишатися у Великій Британії.
Літній вік чи інвалідність самі по собі не роблять людину «вразливою». Багато дорослих, які потребують догляду, цілком здатні самі ухвалювати рішення.
Здатність ухвалювати рішення і вибір
Mental Capacity Act 2005 (закон про здатність ухвалювати рішення) визначає:
- Ви повинні виходити з того, що доросла людина здатна (has capacity) ухвалити конкретне рішення, доки не доведено протилежне.
- Не можна вважати людину нездатною ухвалювати рішення лише тому, що вона робить вибір, який вам здається нерозумним.
- Якщо дорослий здатен ухвалювати рішення й вирішив жити з певним ризиком, його вибір має значення. Проте якщо вас це турбує, повідомте відповідальну особу із safeguarding, бо людина може перебувати під тиском чи відчувати страх.
Не ухвалюйте рішень за дорослого. Вислухайте, чого він хоче. Making Safeguarding Personal («персоналізований safeguarding») означає, що захист дорослих визначається власними поглядами та бажаннями самої людини.
Ризик може виникати й через обставини
- Робота наодинці (lone working): ситуації, коли один дорослий сам на сам з однією дитиною чи одним дорослим у вразливому становищі.
- Нестача персоналу, слабкий нагляд або погана культура у закладі.
- Місця поза полем зору: туалети, роздягальні, сходові клітки, транспорт чи приватні помешкання.
- Спілкування в інтернеті: соцмережі, месенджери та ігри.
Ключові моменти
- Ризик вищий там, де людина залежить від інших, ізольована або їй важко заговорити.
- Інвалідність чи вік не позбавляють людину права на власний вибір.
- Виходьте з того, що людина здатна ухвалити рішення, але повідомляйте про свої занепокоєння.
- Думайте про місця й ситуації, де шкода може лишитися непоміченою.