Думка про розмову з колегою про його психічне здоров’я непокоїть багатьох. Вони бояться погіршити ситуацію. Насправді спокійну, добру розмову зазвичай сприймають добре. Більшість людей відчувають полегшення, що хтось помітив.
Перш ніж почати
- Оберіть слушний час і місце. Тихе приватне місце, де вам ніхто не завадить. Не посеред напруженої зміни й не при інших.
- Залиште достатньо часу. Не починайте, якщо за п’ять хвилин мусите йти.
- Будьте готові слухати, а не виправляти.
- Подумайте, як людині зручніше розмовляти. Прогулянка, кава чи телефонна розмова можуть бути легшими, ніж розмова за столом.
Початок розмови
Будьте лагідні й конкретні. Наприклад:
- «Я помітив(ла), що ви останнім часом якісь тихіші. У вас усе гаразд?»
- «Хотів(ла) дізнатися, як ви. Справді.»
- «Ви не мусите нічого мені розповідати, але я поруч, якщо захочете поговорити.»
Якщо людина каже «У мене все добре», а ви й далі хвилюєтеся, скажіть, що ви поруч, якщо це зміниться. Не тисніть. Ви можете запитати ще раз іншого дня.
Як слухати
- Приділіть повну увагу. Приберіть телефон.
- Дайте людині говорити. Мовчання — це нормально; не поспішайте його заповнювати.
- Ставте відкриті запитання: «Як це було?», «Відколи ви так почуваєтеся?»
- Повторюйте почуте, щоб показати, що розумієте: «Схоже, навантаження було дуже великим».
- Приймайте почуття людини, навіть якщо ви самі відчували б інакше: «Це звучить справді важко».
- Тримайте відкриту мову тіла й спокійний голос.
Чого уникати
- «Не сумуй» чи «Усі так почуваються».
- «Тобі нема чого сумувати».
- Довгої розповіді про власну історію й порівняння проблем.
- Багатьох порад або обіцянок, що все буде добре.
- Вираження шоку чи жалю.
- Перетворення розмови на розмову про себе.
- Спроб діагностувати.
Скерування до допомоги
Ви не консультант цієї людини. Ви можете допомогти їй знайти належну підтримку й дозволити самій вирішувати.
- Зазвичай першим кроком є сімейний лікар (GP), який може обговорити лікування та направлення.
- В Англії дорослі часто можуть самі звернутися до NHS Talking Therapies (психотерапія в системі державної охорони здоров’я) щодо тривоги й депресії, без направлення від GP. В інших частинах Сполученого Королівства є власні служби; їх перелічено на сайті NHS.
- Багато роботодавців пропонують програму допомоги працівникам (Employee Assistance Programme, EAP), професійну медицину або контактну особу серед керівників чи в HR. Розкажіть людині, що існує.
- Samaritans (116 123, безкоштовно, у будь-який час) допоможуть кожному, кому треба поговорити.
- Благодійні організації, як-от Mind і Rethink Mental Illness, публікують інформацію та мають гарячі лінії.
Запропонуйте допомогу з першим кроком: «Чи допомогло б, якби я посидів(ла) з вами, поки ви телефонуєте?» Потім поважайте відповідь.
Конфіденційність
Багато людей скажуть: «Будь ласка, нікому не кажіть». Добре подумайте, перш ніж щось обіцяти.
- Поважайте приватність. Не переказуйте колегам те, що почули. Інформація про здоров’я — це чутливі персональні дані, а за британським законодавством про захист даних (UK GDPR) вона належить до «спеціальної категорії», з якою роботодавці мусять поводитися з особливою ретельністю.
- Не обіцяйте цілковитої таємниці. Якщо людині може загрожувати серйозна шкода, вам, можливо, доведеться комусь розповісти, щоб її захистити. Будьте чесні: «Я збережу це між нами, якщо не боятимусь за вашу безпеку».
- Якщо ви керівник, вам, можливо, доведеться залучити HR. Поясніть людині, що ви передасте, кому і чому, і запитайте, що вона хоче, щоб сказали її команді.
Подальші кроки
- Домовтеся про наступний крок і час, коли поговорите знову.
- Зробіть те, що обіцяли.
- Далі ставтеся до людини як зазвичай. Не ставтеся до неї як до крихкої.
- Піклуйтеся й про себе (див. урок 7).
Запам’ятайте
- Оберіть приватний час, слухайте більше, ніж говорите, і не засуджуйте.
- Ви тут, щоб слухати й скеровувати, а не лікувати чи діагностувати.
- Будьте чесні щодо конфіденційності: зберігайте її, окрім випадків, коли під загрозою безпека.
- Повертайтеся до розмови.