Їжа, з якою ви працюєте, має бути безпечною для споживання. У Швеції правила ґрунтуються на регламентах ЄС, які діють безпосередньо, та на шведських законах і правилах, які їх доповнюють. Тут ви отримаєте огляд того, що діє і хто за що відповідає.
Найважливіші правила
- Регламент (ЄС) № 178/2002 — загальний харчовий закон ЄС. Небезпечні харчові продукти не можна продавати (стаття 14). Власник харчового бізнесу відповідає за дотримання вимог у своїй діяльності (стаття 17). Компанія також має вміти показати, звідки надійшли товари і куди вони пішли. Це називається простежуваність (стаття 18).
- Регламент (ЄС) № 852/2004 стосується гігієни харчових продуктів. Додаток II містить загальні гігієнічні вимоги до приміщень, обладнання, відходів, особистої гігієни, поводження з харчовими продуктами та навчання.
- Регламент (ЄС) № 853/2004 містить додаткові правила для харчових продуктів тваринного походження, наприклад м’яса, риби, молока й яєць.
- Регламент (ЄС) № 1169/2011 стосується інформації для споживачів, зокрема про алергени.
- Регламент (ЄС) 2017/625 стосується офіційного контролю.
- Livsmedelslagen (2006:804) (закон про харчові продукти) і livsmedelsförordningen (2006:813) (постанова про харчові продукти) — основні шведські правила. Livsmedelsverket (Національне управління харчових продуктів) видає додаткові правила, які називаються LIVSFS.
Хто є власником харчового бізнесу?
Власник харчового бізнесу — це той, хто веде діяльність, у якій харчові продукти обробляються з певною безперервністю та організованістю. Це стосується ресторанів, кафе, магазинів, великих кухонь у школах, дитячих садках і закладах догляду, фудтраків та багатьох інших. Власником бізнесу може бути навіть об’єднання. Ви як найманий працівник не є власником бізнесу, але саме ви на практиці виконуєте роботу. Тому вам потрібно знати правила для своєї частини роботи.
Повідомлення перед початком діяльності
Харчовий заклад потрібно письмово повідомити для реєстрації в контролюючому органі комуни до початку діяльності. Реєстрація не є перевіркою того, чи достатньо добра діяльність, але без повідомлення компанія може отримати санкційний збір (sanktionsavgift). Для більшості компаній збір становить один відсоток від річного обороту, але не менше 5 000 крон і не більше 75 000 крон. У разі зміни власника новий власник також має подати повідомлення.
Чого закон вимагає щодо знань персоналу?
Додаток II, розділ XII Регламенту 852/2004 говорить, що той, хто працює з харчовими продуктами, має перебувати під наглядом і отримувати інструктаж та/або навчання з гігієни харчових продуктів, що відповідає його обов’язкам. Той, хто відповідає за процедури компанії на основі HACCP, крім того, має мати достатні знання про них.
Livsmedelsverket пояснює це у своїх настановах так:
- Вимоги до певного навчання немає, щоб мати право працювати з харчовими продуктами. Державних «гігієнічних прав» не існує.
- Може бути достатньо інструкцій і нагляду на робочому місці. Наприклад, новий працівник може працювати разом із досвідченим колегою.
- Важливо, щоб персонал умів виконувати свою роботу так, щоб їжа була безпечною.
- Інструкції можуть знадобитися й не лише кухарям, наприклад тому, хто подає їжу в дитячому садку або розвозить шкільні обіди.
Що компанія має зробити сама
Такий курс дає лише основи. Власник бізнесу все одно повинен:
- З’ясувати, які знання потрібні для різних завдань і кому що потрібно.
- Проінструктувати кожного щодо порядку роботи, приміщень, обладнання та самоконтролю саме цього закладу.
- Провести вступний інструктаж для нових працівників і заступників та простежити, щоб вони перебували під наглядом, доки не навчаться роботи.
- Вміти показати контролю, як персонал здобуває знання, наприклад за допомогою записів про вступний інструктаж, бесіди та посвідчень про пройдені курси.
- Простежити, щоб персонал знав наявні процедури та інструкції, і перевіряти, чи їх застосовують.
Про цей сертифікат про проходження курсу
Сертифікат засвідчує, що ви пройшли курс і склали тест. Він не є регульованою кваліфікацією чи кваліфікацією, виданою органом влади. Чи достатньо навчання для ваших обов’язків, вирішує роботодавець. Сертифікат може бути підставою для документування знань персоналу в компанії, але він не замінює власного вступного інструктажу на робочому місці.